15 липня 2026 року Верховний Суд поставив крапку у справі №420/25575/25 — одній із найбільших за сумою справ, які траплялися в моїй практиці. Це справа клієнта, якого я представляв особисто, включно з відкритим судовим засіданням у Верховному Суді.
Податкова провела документальну планову виїзну перевірку компанії за понад чотири роки діяльності (з липня 2020 по вересень 2024) і донарахувала податок на прибуток, ПДВ та штрафи на загальну суму понад 139,5 млн грн — левову частку якої становило одне-єдине донарахування з ПДВ на 132,7 млн грн.
При такій сумі здається, що захист має зосередитись на суті звинувачень — доводити кожну операцію. Ми обрали інший, сильніший шлях: поставили під сумнів саму законність призначення й проведення перевірки.
Компанія втратила понад 56 тисяч документів бухгалтерського й податкового обліку. Було подано звернення до поліції, створено внутрішню комісію для розслідування, і протягом п'яти днів контролюючий орган письмово повідомлено про факт втрати — точно як вимагає Податковий кодекс.
Податковий кодекс прямо передбачає: у разі втрати документів платник має 90 календарних днів на їх відновлення, а строки перевірки мають бути перенесені на цей період. Податкова цю вимогу проігнорувала й розпочала перевірку, не давши часу на відновлення.
Суди всіх трьох інстанцій визнали: невиконання податковою вимоги про перенесення строків перевірки після повідомлення про втрату документів — самостійна підстава для висновку про незаконність результатів перевірки, незалежно від змісту виявлених «порушень».
Податкова обґрунтувала включення компанії до плану перевірок тим, що рівень сплати ПДВ нижчий за середній по галузі «неспеціалізована оптова торгівля». Але фактичний основний вид діяльності компанії — роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням, зовсім інша галузь із зовсім іншим середнім показником. За правильною галуззю рівень сплати ПДВ компанії виявився не нижчим, а вищим за середній — тобто підстави для включення до плану перевірок не було взагалі.
Два самостійні процедурні дефекти — і жоден із них не стосувався суті звинувачень.
Це ключовий принцип української судової практики в податкових спорах: коли встановлено порушення процедури призначення чи проведення перевірки, суд може не переходити до перевірки суті виявлених порушень. Незаконна перевірка не породжує правомірних юридичних наслідків — незалежно від того, наскільки великою чи переконливою виглядає сума донарахувань.
Перш ніж занурюватися в захист по суті кожної операції — перевірте два процедурні моменти: чи правильно визначено підставу для призначення перевірки (включно з галуззю КВЕД, якщо застосовується), і чи дотримано ваші права, якщо у вас були втрачені документи або інші обставини, що впливають на строки. Це саме ті аргументи, які здатні закрити справу, не заглиблюючись у суперечку про кожну гривню.
Це перегукується з логікою справи, описаної в статті «Перемога у Верховному Суді: скасовано штраф 1,09 млн грн через неналежно оформлений наказ на перевірку» — процедура перевірки часто виявляється сильнішим полем бою, ніж суперечка про самі факти.
Якщо у вас велика перевірка й ви не впевнені, з чого почати захист, — опишіть ситуацію тут, і я оціню процедурні аспекти вашої справи насамперед.
Ця стаття має загальний інформаційний характер і не є індивідуальною консультацією. Правова позиція завжди залежить від конкретних документів і обставин справи — для оцінки вашої ситуації зверніться напряму.